Методичні рекомендації
щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних
закладах
Ураховуючи нові
суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини,
пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в
молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі
зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.
Важливо, щоб кожен навчальний
заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України,
готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як
суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати
її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та
встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.
Важливим чинником національно-патріотичного
виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради
безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання
загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради
досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних
заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії
мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав
людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні.
Актуальним є організація
збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських
військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході
російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний
внесок у зміцнення обороноздатності України.
Героїчні й
водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до
оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави,
зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території;
необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В
цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що
характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та
інших, природи, праці, мистецтва.
З огляду на це рекомендуємо:
По-перше, виокремити як один з
найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання –
справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є
повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних
символів - Герба, Прапора, Гімну.
По-друге, необхідно
виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та
культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою,
волею, усвідомленням відповідальності.
По-третє, системно здійснювати
виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії
українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини
українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді,
формування готовності до захисту Вітчизни.
По-четверте, важливим аспектом
формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до
державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній
роботі з дітьми. Мовне середовище
повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України.
По-п’яте, формувати моральні
якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе
ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.